Lilumi — web developer. Блог

Вчора мені пощастило потрапити на зустріч львівських (і не тільки) твітерян Lvivtwevent №5, що проходила у ресторані «Порохова Вежа» у центрі Львова. Дуже приємно було познайомитись з тим, кого раніше лише читав в твітері. Дивно, але мене майже ніхто не впізнав по аватарці, а лише коли на бейджику прочитували мій нік, то скрикували: «О! Так це ж ти Lilumi!». Під час знайомств я познайомився з Вовою @by_tavo, якому дуже кортіло спробувати себе в ролі фотографа, то ж я йому доручив свій фотік, а отже автором більшості фоток, що нижче, є Володимир Тацакович.
На жаль не встиг з усіма познайомитись, то ж на фотках не зможу всіх позначити, але якщо ви себе чи когось впізнали, то напишіть про це в коментарях, а я відредагую пост.

Далі купа-купа фоток :)

Півроку я нічого не писав в блог, хоча за цей час назбиралось багато тем, які варто було б висвітлити тут. Тож я довго обирав тему з якої варто перервати цю піврічну мовчанку в блозі. Нарешті вирішив, що варто розказати про свій досвід покупки телефону з Ebay і про те, як «відбілювати» телефон, щоб він не попав в чорний список організації з довгою назвою «Український державний центр радіочастот» (УДЦР), а перейшов з сірого списку до білого.
Але спочатку торкнемось проблеми вибору телефону.

Хочеш телефон? Купи просто телефон і не вимахуйся!

От чесно, навіщо вам супер-мега-наворочені смартфони? Я приблизно здогадуюсь, які будуть ваші відповіді на користь цього вибору, але послухайте які в них недоліки:
— Смартфон дорогий і тому його втрата дуже сильно відіб’ється на вашій кишені і нервовій системі. А втратити телефон дуже просто: вкрадуть в маршрутці чи самі забудете в таксі, ненароком впаде на підлогу зі столу, дитина втопить його у ванній, гопніки на вулиці відберуть, дівчина зі злості під час сварки кине ним об стінку і всьо — капєць! Думаю таких ситуацій можна ще багато привести. І в більшості цих випадків ви втратите окрім телефону ще й список телефонних контактів, бо смартфони все зберігають у власну память, а не на сімкартку.
— Смартфони потрібно часто заряджати. Зазвичай смартфони працюють лише добу, тобто щовечора вам прийдеться його заряджати. А якщо ви ночуєте не в дома і немає зарядного поруч? А якщо ви в похід зібрались на пару днів? І закон підлості ніхто не скасовував — телефон вам знадобиться саме в той момент, коли він розрядився, нажаль :(
— Смартфони з резистивним тачскріном бояться низьких температур. Скажу на прикладі смартфонів Toshiba – взимку в Буковель з ним нема чого їхати. З нього не подзвониш по двом причинам: не знімаючи рукавички фіг попадеш на потрібну точку екрану, а знявши все рівно нічого не вийде, бо екран замерз і тормознуто реагуватиме на всі твої дії.
— Смартфони на порядок гірше «тримають зв’язок». Тобто сидячи десь у барі, що знаходиться в підвалі, до вас ніхто не дозвониться, бо телефон не зможе «зловити мережу».
Читати далі про телефони, Ebay і білий список

Віддано! Мишка попала в хороші руки і запрацювала в нового хазяїна.
Отримувати подарунки завжди приємно, чи не так? ;) Але погодьтесь, дарувати подарунки іншим також приємно. А ще буває таке, що в дома валяється річ, яка тобі зовсім не потрібна, але ж і викинути шкода. Ось для таких випадків і існують сайти на яких можна подарувати речі, які знадобляться іншим людям. В українському сегменті я найшов один такий сайт: «Віддам задарма», ще коли я вперше на нього наткнувся, то висловив в твіттері свій респект автору цього проекту за можливість дарувати людям радість.

Коли зайдете на сайт, то помітите, що там є люди, які здатні все до останньої дрібнички подарувати людям, аби це принесло їм радість. Я чесно не розумію для чого там люди виставляють брелки для ключів чи пластмасову біжутерію, хоча… Можна припустити, що це робиться для того аби з кимось познайомитись під час зустрічі для передавання подарунку, в цьому теж є сенс (от ще й якби дівчата на тому сайті свої фотки там розмістили в профілі — взагалі б люкс було ;)).

А я з радістю віддам не зовсім робочу безпровідну лазерну мишку.

Опис та характеристики найдете за цим посиланням Безпровідна мишка на халяву (любителі халяви велкам:)) Я, зі своєї сторони, можу її віддати в Тернополі, або ж відправити поштовою бандеролькою чи навіть Автолюксом, якщо витрати на пересилання бере одержувач.

p.s. Поглянув в код сайту — виявляється він зроблений на основі DLE. Що тут скажеш — ще один заслужений респект автору сайту, бо я, чесно кажучи, вважав DLE придатним лише для варезників і онлайн-кінотеатрів, а тут такий серйозний проект з такою благородню ціллю!

• Українською

Спочатку це був коментар на запис у Коспіратора: Про пузомірки, а потім я все таки вирішив написати пост, бо щось мені підказує, що один абзац звідти був критикою саме на мій блог ;)

Отож, Юрко не може зрозуміти десяток кнопок для підписки на RSS в найвиднішому місці — ну я це теж не розумію, хоча в принципі навіть не бачив таких запущених випадків. Хоча ні, бачив підписку на китайсьці онлайн-рідери у Вертера: http://werter.org.ua/, ну але це наслідок того, що він взяв готову тему і можливо навіть не помітив цього.

Проглядаючи мою статистику, я помітив, що десь ~70% щоденних відвідувачів, то є люди що вперше потрапили на мій блог. І по статистиці feedburner'a, більшість читає мене саме через Google.reader. Ключовий момент: бажання додати блог в рідер, якраз виникає тоді, коли оком помічаєш іконку RSS на сторінці ;) (як це не парадоксально звучить).
Звісно, можна піти і іншим шляхом — поставити плагін, що буде показувати іконку rss-підписки лише новим відвідувачам з пошуковиків, але він не дружить з плагіном кешування.
Щодо мене і моїх кнопочок (які я називаю «пігулки з матриці»:)): так, дійсно, в мене винесені окремі кнопки для Google Reader'a та Яндекс.лєнти — невже вони дійсно тебе дратують?
Я їх намалював і поставив після того, як почув від когось в твіттері, що як би було класно, коли на кожному блозі була б кнопка «Додати в google.reader» — і я зрозумів таке бажання читача. Бо в Opera та Safari нажимання на rss кидає в їх вбудований рсс-читач, а в google chrome взагалі немає такої кнопки в адресному рядку. Тобто, розміщуючи таку кнопку я роблю підписку на мій блог простішою.

Окрім всього це був мій невеличкий експеримент, і він вдався — в перший місяць появи цих кнопок (з 14 квітня по 15 травня), кількість читачів зросла на 25 чоловік (причому постів нових не було взагалі)

Тепер про пузомірки та лічильники Feedburner'a. Тут я цілковито згідний — їх треба никати (ховати), або використовувати невидимі лічильники (Google.analytics, Яндекс.метрика), а лічильники фідбьорнера, на мою думку варто показувати, лише тоді, коли читачів не менше 1000, тому я свої скромні 166 не показую :)))

P.s. А зараз стартував ще один соціальний експеримент з кнопками «Tweet this» (delicious, digg та stumble) про який я скоро розповім детальніше, а через місяць зроблю висновки.