Ця історія сталась зі мною по дорозі додому

Їду я собі в поїзді, а зі мною в купе їдуть мама (до речі однофамільниця) і її мале дитя, рочків десь 2 не більше.
Їхати довго, малюк втомився і заснув вдень, мама теж прилягла відпочити. От вони поспали, малий проснувся і розбудив маму словами:
— мамо, а куди ми їдемо?
— до тата.
наступними словами малого були:
— Ні хуя собі! — і таким здивованим поглядом, як у мене з бодуна, коли просипаєшься невідомо де.
мама: Тссс! що за слова? (грізно)
а малий лише повторив ще раз:
— Ні хуя собі!

Я бачив я його мамі було стидно за дитя і вона не знала куди себе подіти від сорому. А мені було похуй, бо вже нічого не виправиш.

— та ну тебе. я тобі не вірю.
— та чуєш, я тобі правду кажу. Ось послухай мовчки до кінця.

В мене ж тоже в «общазі» миші в кімнаті завелись колись.
спочатку думали: «А шо... миші не люди? хай живуть, приписки „нє требуют“ то нехай».
Але
коли їхні шорохи будили серед ночі, коли вже всі спали і лише твій
сусід по кімнаті «кохається» зі своєю дівчиною, то получалось, що через
мишей, ми ставали свідками інтимної частки життя друзів. Тому одного
прекрасного дня ми купили мишоловку — таку собі, звичайну, як прищепка
— насиляєш на гачок кусень ковбаски і другим кінцем фіксуєш перемичку,
що мала би розділяти мишей навпіл.
От і я однієї ночі звів її по всім законам жанру.
опівніч,
в темній кімнаті де живуть четверо парубків, ще було три дівчини і всі
мовчки дивились якийсь там фільм, про щось. і десь на десятій хвилині
фільму чую: "ХЛОБИСЬ"! Попалась!
Встав,
включив світло — так і є — мишка. Але така маленька, така «мацьопка».
чи то я їх раніше не бачив, але вона точно була якась недоросля.А
дівчата, класичним криком-писком, просили забрати цей «кОшмар» з їх
очей.
Хм... подумаєш — мишей не бачили, ну і що — що вона ще не
здохла, я ж її їсти не зібрався:) короче виніс в туалет і злив за нею
воду.
Вернувся назад, взвів знов той смертельний механізм і ліг
дивитись фільм. «ХЛОБИСЬ!» ...а пройшло лише п'ять хвилин! ну, короче,
встав, виніс в туалет, злив воду, поставив назад, через пару хвилин
знову — «ХЛОБИСЬ!» Ну капєць — я був в шоці — в мишоловку піймалось
одразу ж ДВІ миші, одна отак, а друга отак — навпроти неї лежала — тіпа
мимо бігла і її так зацепило випадково. Постояв-поржав, викинув, добре,
що вода в бачку встигла набратись. взів мишоловку знову. і ШО? через
пару хвилин знову мишка попалась, дівчата вже так спокійно на них
реагували.
В кінці-кінців я за ту ніч спустив в вічне плавання 12!
мишей, причому ще два рази в мишоловку попадались по дві мишки зразу. з
того часу в нас мишей не було. незнаю, може зараз вже є — давно там не
був.

— ніфіга собі! а в мене мишоловка як з фільму «Піла три» чи чотири... неважливо:)
— тобто???
—
а я сьогодні зранку побачив що в мишолоку миша піймалась, але від неї
лишився лише хвіст. прийшлося пожертвувати чимось, так як в Пилі.:)

все ще не віриш мені? я їх навіть сфоткав, коли втретє попались дві підряд — вдома покажу.