sitemap archive

Як я провів уікенд в Карпатах. Дешево і сердито

в категорії базис

теги :

Попробую розказати про те, як я провів вихідні в Карпатах, а заодно порадити вам, як при цьому
зберегти копійчину і весело провести час.
Взагалі-то поїздка в Карпати з самого початку була дилемою, бо мене начальник поставив перед фактом -
або я виходжу в понеділок на роботу, або мене звільняють. Оскільки квиток до Славська в
мене вже був в руках, то зовсім не хотілось втрачати таку можливість.
Отож положившись на одвічне "авось" зібрав речі і вирушив в путь.
Квиток з Тернополя до Славська = 29 гривень - їхати 5 годин офігенно комфортним поїздом Київ-Ужгород
а зі Львова до Славська їхати лише 2 години, але ціна квитка таж сама. дивно правда?
На вокзалі зустрівся з Юрчиком - саме він привив мені любов до Карпат і лиж, за що йому велике ДЯКУЮ.
В Славську вже на нас чекав його тато, який розповів як змінилися тарифи тут за рік часу.
Раніше Славськ вважався самим дешевим курортом і носив звання "спортивний гірськолижний курорт".
А ще всі приїзжі називають це місто - "Бобік-сіті", причому кожен вважає, що саме він придумав цю назву.
Насправді, як тільки виходиш з вокзалу то перед тобою простягається довжелезна стоянка бобіків.
Кожен ґазда вважає за норму мати хоча б один "бобік" (тобто УАЗ - національний джип).
Одного я не можу збагнути - оскільки всі "бобіки" мають однаковий замок запалювання, то як вночі вони не путають своїх  конячок??? (вірю, що вдень хазяїн впізнає свою машину, хоча для мене вони на одне лице - так, як негри)
Речі свої ми скинули в номері у батька Юрчика і вирішили попоїсти перед тим як гайнути на гору.
Місць де можна заночувати в Славську дофіга - там кожна господиня має кімнату для гостей в якій приймає усіх любителей снігу. Ціни дуже сильно варріюються в залежності від умов.
Ми кинули свої речі в номері, який коштував 250грн. за добу на двох чоловік. Номер мені нагадував
ВІП-кімнати в солідних клубах - доволі простора кімната з широким диваном, проте маленьким столиком, телевізор на стіні, спутникове ТВ і туалет з душовою кабінкою.
Відрізняло її від ВІП-кімнати в клубі лише наявність другої кімнати-спальні і навороченого душу.
Мені так сподобалась ця душова кабінка, в ній ти повністю ізолюєшься від зовнішнього середовища - зверху потік, по бокам 6 брансбойтів, які ти направляєш на себе як хочеш, так приємно находитись в ньому, що мене витягували силою:)
Незнаю чийого він виробництва, але в ньому умудрились засунути китайське радіо, щоб ти тренувався перед виходом на "Караоке на майдані"
Помізкувавши і зваживши всі за і проти ми вирішили, що лишатись ночувати не має змісту, бо максимум в 12 годині дня нам треба було вертатись.
Це був до речі всім вигідний варіант - ми економили на проживанні, я і Юрчик мали в понеділок зявитись на роботу, а Маріна мала бути в понеділок в Одесі на навчанні.
Тож ми охрестили цей день - Тур вихідного дня.
Не втрачаючи часу, ми пішли вибирати мені лижі напрокат.
Ціни залишились тими самими, тож я взяв за 40 гривень трішки погроблені лижі, але ніяк не міг підібрати зручне взуття під них, за що дуже скоро пожалів і це вилилось в дуже негативну історію.
Коли ви будете брати лижі напрокат не забудьте взяти з собою паспорт або студентське, яке залишите в якості застави під лижі чи сноуборд. я ж завтикав і довго вмовляв аби мені дали лижі взамін за два робочі пропуски - мій і Юрчиковий.
До пійдомників ще треба було добратись, ось тут то і в пригоді стали "бобіки".
Пійдом вартує 15 гривень з чоловіка. спуск аналогічно. Дорога не для тих кого "закачує".
А от на вершині нас вже чекало розчарування - вартість підйому стала 10 грн. замість 4-ох грн. минулого року. Але робити було нічого тому ми взяли денні абонементи за 110 грн. - тобто катайся скільки влізе, але лише один день. Я надіявся зробити 10 спусків.(навіть професіонали не зроблять більше 15-ти спусків за день)
Перший підйом.
Я чогось так розхвилювася, що забув одягнути другу рукавичку при підйомі і внаслідок чого в мене зараз відморожені два пальці на правій руці. та то все фігня. Бо спускаючись вперше, я відчув, що геть втратив форму - ноги швидко втомлювались і задишка одразу ж появилась.
До того ж свіжий сніг випав лише тиждень назад, а старий сніг під ним перетворився на лід і щоразу проїзжаючи віражі лижники згортали свіжий сніг і наступний лижник попадав вже на льодяні брили, на яких неможливо було керувати, тому вже через пару метрів я здорово впав на задницю на льодовій брилі і тепер в мене там здоровенний синяк.
та то все фігня. встав-поїхав. час від часу здіймався сильний вітер, що накурював снігу і дорогу не було видно, тому частенько падав, навіть два рази спрацьовував захист.
Але я нездоланний - я приїхав лише на один день і мусив цей день провести так як мріяв дуже давно.
Я був вперше в Славську і зовсім не знав траси, тому щоразу відкривав для себе нові маршрути, що мені дуже подобалось - як на екскурсії. така краса.
Один раз потрапив на трасу для абсолютних початківців - траса настільки закатана і рівна, що в деяких місцях приходилось підштовхуватись палками, тому не довго думаючи я звернув на малопомітну стежку, де мене чекав чистий адреналін - дорога пішла лісом і я розсікав поміж сосен і ялинок.
Втрачати зосередженність тут не можна було, але я й не сильно переживав, хоча помилився я б трішки і в*єбався б в сосну в прямому смислі цього легендарного виразу. Лише наприкінці лісу, коли під лижню попалась присипана снігом гілячка я впав на ній і знову на то саме місце де вже був синяк.
Після трьох спусків на які потратив дві години я вже здорово проголодався і ми пішли погамати у гуцульських кибитках. Давно мріяв спробувати чанахі і душа хотіла глінтвейну. Майже всі страви коштували 10 грн. тож ми поїли чанахі за 14 грн., порція налисників з чорницями 10 грн. для Марінки і по 3 гривні за горнятко глінтвейну.
На той момент я вже добряче нападався і моя шапка і рукавиці були геть змокрілі, лише сноубордична куртка і штани були сухі, що було не дивно - в них функція така.
А пальці ніг давали себе чути - взуття було тісне і четвертий спуск я долав вже через біль в нігтях. Коли спускався вп'яте я розумів, що це був останній мій спуск, бо вже не міг повертати без болі і почалась снігова завірюха.
Тому я пішов в бар-готель прямо біля підйомника де випив кілька пляшок пива за 6 гривень незалежно
від марки пива, дві кружки капучіно за 3 гривні і пару пачок вафель за 4 гривні, поки Юра розсікав на сноуборді з Марінкою. Тоді до мене дойшло, що треба було взяти сноуборд напрокат - я так давно хотів навчитись на ньому кататись. і взуття до нього набагато зручніше. Але вже було пізно.
Дочекавшись поки Марінка вдосталь накатаєтсья я забрав її і ми в "бобіку" поїхали до нашого номеру. А Юра тим часом вирішив з'їхати вздовж маршруту "крейсєлки" (підйомник в якому ти сидиш і таляпаєш ногами з лижами в повітрі) З'їжджаючи вниз можна в декількох місцях зацепитись руками і проїхавши доволі довго, а далі стиснувши всі м'язи в сідницях стрибнути відважно вниз, стараючись не беркицьнутись. Йому це вдалося, а вам не раджу - досить ризиковано.
коли зібрались всі разом, ми поїли, прийняли душ і сіли в поїзд до Львова - мені так було вигідніше звідти вертатись. Ходити я вже не міг - нігті на великих пальцях обох ніг дуже сильно розпухли і мішали мені нормально йти. Жалітися було ні на кого тому все терпів мовчки. У Львові переночував в Юрчика, а о третій вирушив на автовозал. Як завжди щось напутав і запізнився на свій автобус, тому спинив "Львів-Одесса" і поїхав до Тернополя - ціна та сама що і в касі - 20 гривень.
в Тернополі пересів на автобус "Львів-Заліщики" (той самий на який я спізнився) і доїхав таким чином до свого рідного міста Теребовля. Дома старався не показувати що ходити не можу, в понеділок вийшов на роботу.
Видимо начальник не сумнівався в своїй могутності і навіть не перевіряв чи є я на робочому місці.
Але сьогодні я зранку вирішив, що так тривати не може і необхідно перележати дома цей час, поки біль не вчухне. Добряче виспавшись я помалу пішов до поліклініки, щоб мені виписали лікарняне на пару днів. А виявилось все набагато серйозніше - прийшлося робити операцію і мені видалили два нігті. Додому вже їхав на таксі. зараз лежу відлежуюся, і думаю, що необхідно підбити підсумки.
Отож якщо ви вирішили покататись на лижах чи сноуборді в вихідний день (що дуже часто робить прогресивна львівська молодь), то вам необхідно:
1) квиток на поїзд Київ-Ужгород (відправка в четвертій годині ранку) - 30 грн.
2) небагато їжі на сніданок (решту можна поїсти в гуцулів) ~ 15грн. з чоловіка
3) взяти напрокат лижі - 40 грн (не забудьте про паспорт в якості застави, і про зручне взуття)
4) підйом і спуск на "бобіку" - 30 грн.
5) абонемент на день 110 грн. (причому в кінці дня вам повертають 10 гривень коли повернете абонемент в касу)
6) або абонемент за 30 грн. на два спуски (10грн. вертають), або 70 грн. денний абонемент в будні дні
7) обід в гуцулів ~ 20 грн. (+ 6 грн. пляшка пива, +3 грн. капучіно)
8) зворотній квиток до Львова 10 грн. (поїзд Мукачево-Львів) в 19-40
9) або ~250 гривень за добу в двохмісному номері
 
мені це все обійшлося в 250 гривень + 60 грн. за операцію.

І я ні за що не жалію! все було як треба, чуть не так як планував - але все було СУПЕР!
Дякую Юра за те що витягнув мене з сірих буднів, чекай коли нігті нові виростуть і поїдем ще раз.
Думаю на 8-ме березня ми зберемось великою компанією на Драгобраті.

Юра, Марінка, Єтті, Жук і Жучка - чули? 8-ме березня, планета Драгобрат. я там буду! (на сноуборді)Lilumi Драгобрат
Lilumi Драгобрат
lilumi Драгобрат

Post to Twitter

LilumiМене звати LiluMi, а це мій блоґ. Тут про веб-розробку та лайфхаки. Рекомендую підписатись на RSS Інформацію про мене читайте на сторінці me LiluMi
UA TOP Bloggers
Рейтинг блогов Рейтинг блога lilumi.org.ua Рейтинг блогов



Тобі передають привіт 41 медвежаток. Це підняло тобі настрій на 0,501 а в Австралії живе колібрі у якої дзьобик довжиною на 28.91см.