Lilumi — web developer. Блоґ учусь php, ajax, осваиваю философию web 2.0 программирую на Delphi

Не забудьте «опустить стакан»! )))

Профессор начал урок, подняв стакан с водой. Он приподнял его, чтобы было видно всем студентам, а потом спросил:
 — Как вы думаете, сколько весит этот стакан?

Студенты отвечали:
 — 50 грамм!...
 — 100 грамм!...
 — 125 грамм!...

 — Правду говоря, я не знаю, мне надо будет его взвесить, — сказал профессор. — Позвольте мне задать вам еще один вопрос. Что случится, если я подержу этот стакан вот так несколько минут?

 — Ничего, — сказали студенты.

 — Хорошо, а что произойдет, если я целый час буду вот так держать стакан? — спросил профессор.

 — У вас заболит рука, — сказал один из студентов.

 — Вы правы, а что случится, если я простою вот так целый день?

 — У вас занемеет рука, у вас может быть судорога, вас может парализовать, придется поехать в больницу, — выдал другой студент, и все засмеялись.

 — Очень хорошо, но изменится ли вес стакана за это время? — спросил профессор.

 — Нет, — ответили студенты.

 — Тогда что станет причиной боли в руке и судороги?

Студенты были озадачены.

 — Опустите стакан! — сказал один из студентов.

 — Правильно! — сказал профессор. — С проблемами в жизни надо поступать также. Покуда вы думаете о них несколько минут, ничего не происходит, все в порядке. Если думаете о них долго, это превращается в болезнь.
Думаете еще дольше, они парализуют вас. Тогда вы не сможете ничего сделать. Важно думать о проблемах в жизни, но гораздо важнее будет то, если вы «опустите их» и будете делать это каждый день перед сном.
Если вы будете так делать, у вас не будет стресса, вы будете просыпаться каждый день свежим и полным сил. Вы сможете справиться с любой проблемой, с любым вызовом, который будет вам брошен!

Не забудьте «опустить стакан» сегодня!

Ви б до цього додумались? думаю ні. а ми ТАК!
про що я? та так... вчора пішли за пивом на заправку.
хто знає, то добре, а хто ні - то розкажу. От вам заправка ОККО, а крім заправки там іще магазин в стилі сільпо - де є все! Ну все! магазин сам по собі невеликий, але там є купа відділів - ось відділ продуктовий, там іще лишилось дві нарізки ковбасні, мабуть від нового року їх ще не завозили. а ось алкогольний ряд  для «синюшної» інтелігенції і іншого бидла. на жаль, останнім часом, клієнтами виноводочних напоїв стали не 21-о і не 18-ти, а ще не 16-ти-літні малолєтки: «я сьогодні в мами спіздила 20 гривень, можна купити водки, сігарет і водички якоїсь. А! іще жуйку треба буде купити.» ...А ми з Вовіком підходимо до холодильників з пивом... хммм. капєць - вибір ніякий, ладно сьогодні п'ю бірмікс. «Добре, мені тоже візьми. а я ще хочу шось солодкого. А?» і ми йдемо шукати серед солодощів щось цікаве.
— ну ти вже задрав зі своїми машинами, що там задивляєшься на мастила, в тебе ж ще N тисяч км до техогляду.
і тут біля самого виходу з магазину бачу ряд з іграшками. всякі там медвежатка-слоники-черепашки, але мою увагу привернули модельки машинок в самому нижньому ряду, що мені прийшлося пригнутись так, що лише камери спостереження могли мене засікти.
— ну що ти там копаєшься? золото найшов?
— та тихо ти! дивись — машинки!
— і шо?
— як що? я собі зараз якусь виберу.
— ти що здурів? тобі скільки років?
— та ну тебе. ти не розумієш. в мене в дитинстві такі машинки мама на Польшу возила і скільки я не просив, але вона ні одної мені не лишила. А вони майже такі як тоді були — металічні модельки і дверки відкриваються, правда ці китайські... я собі «БЕХУ» хочу. а ти?
— гмм. А що? ідея. давай ти мені, а я тобі машинку куплю — тіпа подарунок зробим одне одному.
— ага. давай.

і ми почали перевертати всі модельки оцінюючи їх так як в автосалоні:
— та нє, не цю, в неї бачиш, профіль не дуже, а в тої кліренс маленький.
— а мені цей Шефролє взагалі не подобається — задрочка якась, і шини в неї браковані і в «Need for Speed» вона єлє їде, короче, я тоже беру «БЕХУ», але 745-у і йдем, але так щоб ніхто не бачив, що ми несемо.
і ми довольні собою пішли на касу розплачуватись за покупки. а вдома ... вдома під фільм «RedLine» ми ганяли як малі діти — і наввипередки, і «хто дальше доїде» і по паркету і по коврі-"бездорожжю" і по столі — чия машина долетить з розгону до дивану:) саме прикольніше, що Вовік рахував виручку за сьогоднішній день і в нього в акурат стопочками були поскладані купюри по десять-двадцять-п'ятдесят-сто гривень, а я поки він відвернувся вирішив машинками на таран проїхати ці стопки:))) потім сидів весь вечір сам перераховував, лише з третього разу сума зійшлася:) але повеселилися на славу. і на «фофани»
я «фофанів», ще в школі останній раз давав:) а вам сподобалсь? чи що ви би придумали, аби повеселитись?

ось що підніме мені настрій :)

Написано aauumm Оригинальное сообщение

Пару днів назад читав пост про те, що все що відбувається у світі, відбувається через тебе самого.
Хоча і сам знав про це, але в тому пості було так наглядно про це написано.
позавчора читав щоденник дівчинки Юлі, що померла від раку, мене це так вразило, що я скопіював це в цитатник собі.
Треба було добре подумати, перед цим як це робити, бо ланцюжок подій став іще гіршим.
Хтось відповів що є місце де кидають силки на такі «мертві» щоденники і мене потягнуло туди. Розшукав, підказали. і весь день читав їхні щоденники.
Спільною ознакою всіх цих щоденників було те, що майже всі 1990-го року народження, це ж такі ще юні створіння!!!
Мене настільки затягнуло в ту  безодню слів і болю, заледве стримував себе від сліз.
і от тільки завершив чтиво, захотілось чогось позитивного, щоб зігнати від себе той смуток. пішов на щоденник Густава — там завжди купа приколів.
Але не в цей раз, останій пост був про те, що загинув Генадій Бачинский!!! це була така позитивна людина, а тепер його немає з нами на цій землі.
Жахливо себе почуваю.

p.s. я видалив пост про Юлю, не треба таких речей розповсюджувати, про позитив треба писати, бо негативними новинами не змусиш людей думати про яскраве сонечко

Не впускайте до себе сум.
 Бажаю всім завжди бути в настрої.

в світлі останніх подій мало уваги приділяв віртуальному інтернет-життю і коли зайшов на хвилинку глянути що до чого, то був неприємно вражений -
майже одночасно щезли кілька щоденників моїх друзів.
Помітив я це, коли захотів почитати що новенького у Шматочка Скла і був застопорений фразою : «дневник удален.» так просто. а мене це насторожило — як так, Юля така що часто проводить час в інтернеті, що в неї могло статись що вона видалила свій щоденник? і тут я помічаю, що в списку друзів є ще пару викреслених ніків і серед тих ніків ті люди які часто і цікаво пишуть : Kvinta, Квітка, Шматок_Скла

Де ви пропали??? дуже дивно. що пропало три щоденника — трьох дівчат, українок, що пишуть по-українськи.
варіанти такі — або я щось тут пропустив і на просторах ліру стався якийсь скандал, що змусив видалити свої щоденники.
або хтось вирішив свої хакерські здібності випробувати на акаунтах українців.
або сталася якась помилка на сервері і частина акаунтів пропала.

у всякому разі, мені шкода що такі люди пропали, якщо вони заведуть нові щоденники дайте мені знати та їхні нові адреси.
може хтось знає що до чого? чому так сталося?