Lilumi — web developer. Блоґ учусь php, ajax, осваиваю философию web 2.0 программирую на Delphi

Ця історія сталась зі мною по дорозі додому

Їду я собі в поїзді, а зі мною в купе їдуть мама (до речі однофамільниця) і її мале дитя, рочків десь 2 не більше.
Їхати довго, малюк втомився і заснув вдень, мама теж прилягла відпочити. От вони поспали, малий проснувся і розбудив маму словами:
— мамо, а куди ми їдемо?
— до тата.
наступними словами малого були:
— Ні хуя собі! — і таким здивованим поглядом, як у мене з бодуна, коли просипаєшься невідомо де.
мама: Тссс! що за слова? (грізно)
а малий лише повторив ще раз:
— Ні хуя собі!

Я бачив я його мамі було стидно за дитя і вона не знала куди себе подіти від сорому. А мені було похуй, бо вже нічого не виправиш.

— та ну тебе. я тобі не вірю.
— та чуєш, я тобі правду кажу. Ось послухай мовчки до кінця.

В мене ж тоже в «общазі» миші в кімнаті завелись колись.
спочатку думали: «А шо... миші не люди? хай живуть, приписки „нє требуют“ то нехай».
Але
коли їхні шорохи будили серед ночі, коли вже всі спали і лише твій
сусід по кімнаті «кохається» зі своєю дівчиною, то получалось, що через
мишей, ми ставали свідками інтимної частки життя друзів. Тому одного
прекрасного дня ми купили мишоловку — таку собі, звичайну, як прищепка — насиляєш на гачок кусень ковбаски і другим кінцем фіксуєш перемичку,
що мала би розділяти мишей навпіл.
От і я однієї ночі звів її по всім законам жанру.
опівніч,
в темній кімнаті де живуть четверо парубків, ще було три дівчини і всі
мовчки дивились якийсь там фільм, про щось. і десь на десятій хвилині
фільму чую: «ХЛОБИСЬ»! Попалась!
Встав,
включив світло — так і є — мишка. Але така маленька, така «мацьопка».
чи то я їх раніше не бачив, але вона точно була якась недоросля.А
дівчата, класичним криком-писком, просили забрати цей «кОшмар» з їх
очей.
Хм... подумаєш — мишей не бачили, ну і що — що вона ще не
здохла, я ж її їсти не зібрався:) короче виніс в туалет і злив за нею
воду.
Вернувся назад, взвів знов той смертельний механізм і ліг
дивитись фільм. «ХЛОБИСЬ!» ...а пройшло лише п'ять хвилин! ну, короче,
встав, виніс в туалет, злив воду, поставив назад, через пару хвилин
знову — «ХЛОБИСЬ!» Ну капєць — я був в шоці — в мишоловку піймалось
одразу ж ДВІ миші, одна отак, а друга отак — навпроти неї лежала — тіпа
мимо бігла і її так зацепило випадково. Постояв-поржав, викинув, добре,
що вода в бачку встигла набратись. взів мишоловку знову. і ШО? через
пару хвилин знову мишка попалась, дівчата вже так спокійно на них
реагували.
В кінці-кінців я за ту ніч спустив в вічне плавання 12!
мишей, причому ще два рази в мишоловку попадались по дві мишки зразу. з
того часу в нас мишей не було. незнаю, може зараз вже є — давно там не
був. — ніфіга собі! а в мене мишоловка як з фільму «Піла три» чи чотири... неважливо:) — тобто??? —
а я сьогодні зранку побачив що в мишолоку миша піймалась, але від неї
лишився лише хвіст. прийшлося пожертвувати чимось, так як в Пилі.:)

все ще не віриш мені? я їх навіть сфоткав, коли втретє попались дві підряд — вдома покажу.

Kiwi!

http://www.liveinternet.ru/users/lilumi/

Останній коментар, до вираженої симпатії мене так розчулив, що я просто не міг  не подякувати вам всім за такі теплі слова!
з того моменту як я висловлював свої симпатії   моїм друзям на Ліру, пройшов лише місяць, а за той час стільки позитивних змін відбулося, стільки нових людей з'явилось на горизонті. І що саме приємніше, так це що 80% аудиторії це україномовні читачі!!! це мене тішить і гріє душу.
За той час Шматок_Скла стала критиком і відкритикувала мій щоденник — в неї це дуже гарно получається! А Маріелка, тобто Jasa написала пару шедевральних постів, які всі потихеньку забирають собі в цитатники. а Квітуля, тобто Квітка, поміняла свій дизайн і взяла з мене обіцянку розказати про свою інтернет-історію кохання, а я все ніяк не зберусь думками, аби це зробити.
серед нових відкритів хочу виділити щоденник Texxi_Exo, в цієї дівчинки дуже цікаві думки, багато хто цурається читати стільки тексту, але я запевняю вас, що це варте уваги! Радий знайомству з LibKos — цей юнак подає великі надії і чимось схожий на мене самого. відкрив для себе Альонку Duvna_tvarunaBurenka — це ж треба мати таку фантазію, аби витворяти такі обезбашенні речі. Ви бачили які в неї двері на вході до спальні? подивіться обов'язково! а ще я знаю, що в неї є розовий унітаз із  хутром і стразами!!! Ви собі можете таке уявити! а ще я люблю погружатись в читання постів Free_project — це щоденник, дорослої людини яка вже багато чого бачила в своєму житті, тому є чому повчитись і в його оточенні багато досвічених людей, тому читаючи коментарі отримуєш величезний багаж знань на майбутнє! Радий нашому знайомству Саша!
Kreatuvna мені дуже сподобався твій аватарик з кицькою «ГАВ». з кульбабкою kulbaba я ще не познайомився, але вже наслуханий про її позитивний настрій завжди і у всьому — такі люди мені імпонують. Для мене відкриттям було те, що Анютка _Just_Girl_ завела собі щоденник, аби лишень почитати ті записи, які приховані від неавторизованих. От хитрюжка! Але я все таки встиг деякі записи приховати. дуже радий був познайомитись з Voloschka — юна леді, що побувала в Німечині, англійську знає краще мого intermediate, але на жаль зараз вона пішла у відпустку від написання постів, її можна зрозуміти.
yashar  удивил меня тем, что читая его дневник, создается впечатление, что ты сидишь за чашкой мате у древнего учителя — он рассказывает тебе историю, притчу со своего опыта, а потом подведя черту сделает вывод которые можна брать в вооружение по жизни, а потом разворачивается длинная лента комментариев, в которой он уже разложит по полочкам непонятливим и ответит на все сопутствующие вопросы.
ZuZO чи то фрік, чи то придурюєтсья я не знаю, але дивитись його фотороботи в хронологічному порядку дуже приємне заняття. Подивіться обов'язково як він святкував Новий рік.
Оксана_007 дуже симпатична дівчинка і в свої 16 років такі пости???? це вражає! а _Ukrainka_ вже написала свою книжку на премію «Коронація Слова», багато з нас вже встигли її почитати і зробити схвальні відгуки про неї. Бажаю успіху і море позитивного настрою!
підводячи під усім цим лінію так хочеться подякувати вам усім —

дякую за симпатії!

саме цей коментар став причиною цього посту:

спасибі тобі чувак! та ти забув підписатись. признавайся!

Не забудьте «опустить стакан»!)))

Профессор начал урок, подняв стакан с водой. Он приподнял его, чтобы было видно всем студентам, а потом спросил:
— Как вы думаете, сколько весит этот стакан?

Студенты отвечали:
— 50 грамм!...
— 100 грамм!...
— 125 грамм!...

— Правду говоря, я не знаю, мне надо будет его взвесить, — сказал профессор. — Позвольте мне задать вам еще один вопрос. Что случится, если я подержу этот стакан вот так несколько минут?

— Ничего, — сказали студенты.

— Хорошо, а что произойдет, если я целый час буду вот так держать стакан? — спросил профессор.

— У вас заболит рука, — сказал один из студентов.

— Вы правы, а что случится, если я простою вот так целый день?

— У вас занемеет рука, у вас может быть судорога, вас может парализовать, придется поехать в больницу, — выдал другой студент, и все засмеялись.

— Очень хорошо, но изменится ли вес стакана за это время? — спросил профессор.

— Нет, — ответили студенты.

— Тогда что станет причиной боли в руке и судороги?

Студенты были озадачены.

— Опустите стакан! — сказал один из студентов.

— Правильно! — сказал профессор. — С проблемами в жизни надо поступать также. Покуда вы думаете о них несколько минут, ничего не происходит, все в порядке. Если думаете о них долго, это превращается в болезнь.
Думаете еще дольше, они парализуют вас. Тогда вы не сможете ничего сделать. Важно думать о проблемах в жизни, но гораздо важнее будет то, если вы «опустите их» и будете делать это каждый день перед сном.
Если вы будете так делать, у вас не будет стресса, вы будете просыпаться каждый день свежим и полным сил. Вы сможете справиться с любой проблемой, с любым вызовом, который будет вам брошен!

Не забудьте «опустить стакан» сегодня!