Попробую розказати про те, як я провів вихідні в Карпатах, а заодно порадити вам, як при цьому
зберегти копійчину і весело провести час.
Взагалі-то поїздка в Карпати з самого початку була дилемою, бо мене начальник поставив перед фактом -
або я виходжу в понеділок на роботу, або мене звільняють. Оскільки квиток до Славська в
мене вже був в руках, то зовсім не хотілось втрачати таку можливість.
Отож положившись на одвічне «авось» зібрав речі і вирушив в путь.
Квиток з Тернополя до Славська = 29 гривень — їхати 5 годин офігенно комфортним поїздом Київ-Ужгород
а зі Львова до Славська їхати лише 2 години, але ціна квитка таж сама. дивно правда?
На вокзалі зустрівся з Юрчиком — саме він привив мені любов до Карпат і лиж, за що йому велике ДЯКУЮ.
В Славську вже на нас чекав його тато, який розповів як змінилися тарифи тут за рік часу.
Раніше Славськ вважався самим дешевим курортом і носив звання «спортивний гірськолижний курорт».
А ще всі приїзжі називають це місто — «Бобік-сіті», причому кожен вважає, що саме він придумав цю назву.
Насправді, як тільки виходиш з вокзалу то перед тобою простягається довжелезна стоянка бобіків.
Кожен ґазда вважає за норму мати хоча б один «бобік» (тобто УАЗ — національний джип).
Одного я не можу збагнути — оскільки всі «бобіки» мають однаковий замок запалювання, то як вночі вони не путають своїх конячок??? (вірю, що вдень хазяїн впізнає свою машину, хоча для мене вони на одне лице — так, як негри)
Речі свої ми скинули в номері у батька Юрчика і вирішили попоїсти перед тим як гайнути на гору.
Місць де можна заночувати в Славську дофіга — там кожна господиня має кімнату для гостей в якій приймає усіх любителей снігу. Ціни дуже сильно варріюються в залежності від умов.
Ми кинули свої речі в номері, який коштував 250грн. за добу на двох чоловік. Номер мені нагадував
ВІП-кімнати в солідних клубах — доволі простора кімната з широким диваном, проте маленьким столиком, телевізор на стіні, спутникове ТВ і туалет з душовою кабінкою.
Відрізняло її від ВІП-кімнати в клубі лише наявність другої кімнати-спальні і навороченого душу.
Мені так сподобалась ця душова кабінка, в ній ти повністю ізолюєшься від зовнішнього середовища — зверху потік, по бокам 6 брансбойтів, які ти направляєш на себе як хочеш, так приємно находитись в ньому, що мене витягували силою:)
Незнаю чийого він виробництва, але в ньому умудрились засунути китайське радіо, щоб ти тренувався перед виходом на «Караоке на майдані»
Помізкувавши і зваживши всі за і проти ми вирішили, що лишатись ночувати не має змісту, бо максимум в 12 годині дня нам треба було вертатись.
Це був до речі всім вигідний варіант — ми економили на проживанні, я і Юрчик мали в понеділок зявитись на роботу, а Маріна мала бути в понеділок в Одесі на навчанні.
Тож ми охрестили цей день — Тур вихідного дня.
Не втрачаючи часу, ми пішли вибирати мені лижі напрокат.
Ціни залишились тими самими, тож я взяв за 40 гривень трішки погроблені лижі, але ніяк не міг підібрати зручне взуття під них, за що дуже скоро пожалів і це вилилось в дуже негативну історію.
Коли ви будете брати лижі напрокат не забудьте взяти з собою паспорт або студентське, яке залишите в якості застави під лижі чи сноуборд. я ж завтикав і довго вмовляв аби мені дали лижі взамін за два робочі пропуски — мій і Юрчиковий.
До пійдомників ще треба було добратись, ось тут то і в пригоді стали «бобіки».
Пійдом вартує 15 гривень з чоловіка. спуск аналогічно. Дорога не для тих кого «закачує».
А от на вершині нас вже чекало розчарування — вартість підйому стала 10 грн. замість 4-ох грн. минулого року. Але робити було нічого тому ми взяли денні абонементи за 110 грн. — тобто катайся скільки влізе, але лише один день. Я надіявся зробити 10 спусків.(навіть професіонали не зроблять більше 15-ти спусків за день)
Перший підйом.
Я чогось так розхвилювася, що забув одягнути другу рукавичку при підйомі і внаслідок чого в мене зараз відморожені два пальці на правій руці. та то все фігня. Бо спускаючись вперше, я відчув, що геть втратив форму — ноги швидко втомлювались і задишка одразу ж появилась.
До того ж свіжий сніг випав лише тиждень назад, а старий сніг під ним перетворився на лід і щоразу проїзжаючи віражі лижники згортали свіжий сніг і наступний лижник попадав вже на льодяні брили, на яких неможливо було керувати, тому вже через пару метрів я здорово впав на задницю на льодовій брилі і тепер в мене там здоровенний синяк.
та то все фігня. встав-поїхав. час від часу здіймався сильний вітер, що накурював снігу і дорогу не було видно, тому частенько падав, навіть два рази спрацьовував захист.
Але я нездоланний — я приїхав лише на один день і мусив цей день провести так як мріяв дуже давно.
Я був вперше в Славську і зовсім не знав траси, тому щоразу відкривав для себе нові маршрути, що мені дуже подобалось — як на екскурсії. така краса.
Один раз потрапив на трасу для абсолютних початківців — траса настільки закатана і рівна, що в деяких місцях приходилось підштовхуватись палками, тому не довго думаючи я звернув на малопомітну стежку, де мене чекав чистий адреналін — дорога пішла лісом і я розсікав поміж сосен і ялинок.
Втрачати зосередженність тут не можна було, але я й не сильно переживав, хоча помилився я б трішки і в*єбався б в сосну в прямому смислі цього легендарного виразу. Лише наприкінці лісу, коли під лижню попалась присипана снігом гілячка я впав на ній і знову на то саме місце де вже був синяк.
Після трьох спусків на які потратив дві години я вже здорово проголодався і ми пішли погамати у гуцульських кибитках. Давно мріяв спробувати чанахі і душа хотіла глінтвейну. Майже всі страви коштували 10 грн. тож ми поїли чанахі за 14 грн., порція налисників з чорницями 10 грн. для Марінки і по 3 гривні за горнятко глінтвейну.
На той момент я вже добряче нападався і моя шапка і рукавиці були геть змокрілі, лише сноубордична куртка і штани були сухі, що було не дивно — в них функція така.
А пальці ніг давали себе чути — взуття було тісне і четвертий спуск я долав вже через біль в нігтях. Коли спускався вп'яте я розумів, що це був останній мій спуск, бо вже не міг повертати без болі і почалась снігова завірюха.
Тому я пішов в бар-готель прямо біля підйомника де випив кілька пляшок пива за 6 гривень незалежно
від марки пива, дві кружки капучіно за 3 гривні і пару пачок вафель за 4 гривні, поки Юра розсікав на сноуборді з Марінкою. Тоді до мене дойшло, що треба було взяти сноуборд напрокат — я так давно хотів навчитись на ньому кататись. і взуття до нього набагато зручніше. Але вже було пізно.
Дочекавшись поки Марінка вдосталь накатаєтсья я забрав її і ми в «бобіку» поїхали до нашого номеру. А Юра тим часом вирішив з'їхати вздовж маршруту «крейсєлки» (підйомник в якому ти сидиш і таляпаєш ногами з лижами в повітрі) З'їжджаючи вниз можна в декількох місцях зацепитись руками і проїхавши доволі довго, а далі стиснувши всі м'язи в сідницях стрибнути відважно вниз, стараючись не беркицьнутись. Йому це вдалося, а вам не раджу — досить ризиковано.
коли зібрались всі разом, ми поїли, прийняли душ і сіли в поїзд до Львова — мені так було вигідніше звідти вертатись. Ходити я вже не міг — нігті на великих пальцях обох ніг дуже сильно розпухли і мішали мені нормально йти. Жалітися було ні на кого тому все терпів мовчки. У Львові переночував в Юрчика, а о третій вирушив на автовозал. Як завжди щось напутав і запізнився на свій автобус, тому спинив «Львів-Одесса» і поїхав до Тернополя — ціна та сама що і в касі — 20 гривень.
в Тернополі пересів на автобус «Львів-Заліщики» (той самий на який я спізнився) і доїхав таким чином до свого рідного міста Теребовля. Дома старався не показувати що ходити не можу, в понеділок вийшов на роботу.
Видимо начальник не сумнівався в своїй могутності і навіть не перевіряв чи є я на робочому місці.
Але сьогодні я зранку вирішив, що так тривати не може і необхідно перележати дома цей час, поки біль не вчухне. Добряче виспавшись я помалу пішов до поліклініки, щоб мені виписали лікарняне на пару днів. А виявилось все набагато серйозніше — прийшлося робити операцію і мені видалили два нігті. Додому вже їхав на таксі. зараз лежу відлежуюся, і думаю, що необхідно підбити підсумки.
Отож якщо ви вирішили покататись на лижах чи сноуборді в вихідний день (що дуже часто робить прогресивна львівська молодь), то вам необхідно:
1) квиток на поїзд Київ-Ужгород (відправка в четвертій годині ранку) — 30 грн.
2) небагато їжі на сніданок (решту можна поїсти в гуцулів) ~ 15грн. з чоловіка
3) взяти напрокат лижі — 40 грн (не забудьте про паспорт в якості застави, і про зручне взуття)
4) підйом і спуск на «бобіку» — 30 грн.
5) абонемент на день 110 грн. (причому в кінці дня вам повертають 10 гривень коли повернете абонемент в касу)
6) або абонемент за 30 грн. на два спуски (10грн. вертають), або 70 грн. денний абонемент в будні дні
7) обід в гуцулів ~ 20 грн. (+ 6 грн. пляшка пива, +3 грн. капучіно)
8) зворотній квиток до Львова 10 грн. (поїзд Мукачево-Львів) в 19−40
9) або ~250 гривень за добу в двохмісному номері
мені це все обійшлося в 250 гривень + 60 грн. за операцію.
І я ні за що не жалію! все було як треба, чуть не так як планував — але все було СУПЕР!
Дякую Юра за те що витягнув мене з сірих буднів, чекай коли нігті нові виростуть і поїдем ще раз.
Думаю на 8-ме березня ми зберемось великою компанією на Драгобраті.
