Ця історія сталась зі мною по дорозі додому
Їду я собі в поїзді, а зі мною в купе їдуть мама (до речі однофамільниця) і її мале дитя, рочків десь 2 не більше.
Їхати довго, малюк втомився і заснув вдень, мама теж прилягла відпочити. От вони поспали, малий проснувся і розбудив маму словами:
– мамо, а куди ми їдемо?
– до тата.
наступними словами малого були:
– Ні хуя собі! – і таким здивованим поглядом, як у мене з бодуна, коли просипаєшься невідомо де.
мама: Тссс! що за слова? (грізно)
а малий лише повторив ще раз:
– Ні хуя собі!
Я бачив я його мамі було стидно за дитя і вона не знала куди себе подіти від сорому. А мені було похуй, бо вже нічого не виправиш.