sitemap archive

коротка рецензія на фільм про Хічкока

в категорії базис

На днях я побував на допрем’єрному показі фільму «Хічкок», на запрошення від Романа Голубовського. У фільмі, як вже зрозуміло з назви, мовиться про життя відомого режисера, майстра саспенсу - Альфреда Хічкока.

Кожен з нас фанатіє від стрічок певного режисера: Спілберга, Кустуріци, Тіма Бертона, Хічкока чи когось іще. Але ніхто з нас не знає, як виглядає повсякденне життя цих людей, чим вони живуть, які в них турботи і таке інше. І хоча фільм є художнім, а не документальним, проте я думаю, що його ціллю було показати саме характер, поведінку та стиль життя маестро максимально точно та достовірно.

Hitchcock

Попереджую — не дивіться трейлер до фільму, інакше будете знати наперед майже всі ключові моменти і події.
Головна сюжетна лінія розгортається навколо зйомок фільму «Психо». Це зараз він вважається одним з навидатнішим фільмом тієї епохи, але в момент його створення ніхто не вірив, що цей фільм сподобається глядачеві. Навіть його дружина Альма Ревіль не вірила в успіх цієї стрічки і дуже скептично віднеслась до ідеї ... Ай, якщо продовжу далі розказувати, то це буде спойлер. Давайте, я краще розповім про самі кадри.
Мені дуже сподобалась атмосфера фільму - 60-ті роки, часи розкішних американських кабріолетів, пишних зачісок та хіппі (хоча останнім в фільмі не найшлось місця:)) Дуже цікаво було на це дивитись — все дуже автентично, я не помітив жодного кіноляпу щодо історичної недостовірності. Операторська робота на висоті, сидиш в кінотеатрі і насолоджуєшся кадрами. Часто режисери вставляють в фільм кадри, що не є ключовими, але є цікавими і незвичними, в цьому фільмі таких кадрів достатньо, наприклад кадр, де був велосипед з кошиком наповнений величезними ножами, призначених для зйомок «Психо».
Після перегляду цього фільму довго думав над тим, наскільки була складною робота монтажерів в ті часи. Це вам не в Едіусі кадри по таймлайну рухати, тоді вони під лупою розглядали кадри, вибирали місце де різати і клеїли докупи.
А майстри гриму настільки постарались з перевтіленням актора Ентоні Хопкінса в Альфреда Хічкока, що їхню працю номінували на премію оскар в категорії «За найкращий грим».

В цілому фільм хороший та вартий перегляду, тож раджу запланувати похід в «Планета Кіно» поки він ще в прокаті.

Раджу також почитати відгук на цей фільм від Оленки Совун: «Хічкок» — на мою думку, їй вдалось найкраще розповісти про шарм цього фільму.

Post to Twitter

Дивіться «Звичайна справа», а незвичайна — зліва.

в категорії Життєве

Мені завжди важко придумувати заголовки. Але не суть. Короче, на днях трапилося переглянути фільм «Звичайна справа». То був організований спец-показ для журналістів і блогерів. Перед самим фільмом пройшла прес-конференція з головним актором Тарасом Денисенком та менеджером фільму. Про прес-конференцію, в принципі, немає що розказувати — розмова шла про перспективи розвитку українського кіноматографу, але хто може знати, що буде з українським кінематографом через 5-10 років?

А от сам фільм мені сподобався! Насамперед тим, що в ньому показується Україна такою, якою вона є, без прикрас. Головний герой живе в старій професорській трьохкімнатній квартирі, яка у стані перманентного ремонту. В нас півукраїни живе в таких умовах - де лише двері стоять нові-броньовані, а відкриєш двері і побачиш все те, що було в квартирах зразка восьмидесятих: старі меблі, старі шафи з дсп, умивальник емальований і т.д. А чого варті кадри з місця роботи головного героя Толіка — психіатричний диспансер, організований в якійсь дореволюційній будівлі, що з тих пір не бачила ні реставрації, ані бодай якогось ремонту.


Сам же Толік є лікарем-психіатром, який ходить на роботу ну точно не заради зарплати. І його дружина, яка є актрисою, працює в театрі юного глядача, також не може відкласти зі своєї зарплати на ремонт, чи бодай на пристойну машину. Тому, коли Толю звільняють з роботи, йому приходиться "крутитися", пробувати себе в інших ролях на інших роботах. Доходить навіть до безглуздого - торгувати курячим послідом.
В фільмі мені дуже сподобалась сцена з роздумами на тему дитячих казок: що ментальність людей формується на базі почутих та прочитаних в дитинстві казок, а в різних країнах, акценти були різними: в Англії персонажі казок були дуже роботящими та завзятими і саме це помагало стати їм успішними, у французьких казках герої відзначались розумом та хитрістю, а в українських — герой лежав на печі і чекав дива.

Операторська робота в цьому фільмі теж на висоті - кадри з вороном та крупні плани обличь влучно вжиті, багато статичних кадрів, через які складається враження, що це не фільм, а вистава в театрі. Також кльова сцена очікування співбесіди, та самої співбесіди на роботу копірайтера. Знято на аналогову плівку, що дає "тепле, лампове відчуття", а згадайте любий сучасний російський серіал знятий на "цифру" - там від однієї картинки блювати хочеться.
От про звуковий ряд не можу нічого сказати - я його щось зовсім не помітив, окрім сцени подій в дискотеці. Можливо на повторному перегляді зверну увагу, бо розказав про цей фільм своїй дівчині і вона також захотіла на нього сходити в кінотеатр.
Так що, рекомендую цей фільм до перегляду. Окрім цього, варто ж підтримати українського виробника, бо хочеться, щоб українських фільмів було більше.

If you can see this, then you might need a Flash Player upgrade or you need to install Flash Player if it's missing. Get Flash Player from Adobe.

p.s. А з заголовком я таки переборщив, але то таке.
       А ще дякую за запрошення Романові Голубовському

Post to Twitter

LilumiМене звати LiluMi, а це мій блоґ. Тут про веб-розробку та лайфхаки. Рекомендую підписатись на RSS Інформацію про мене читайте на сторінці me LiluMi
UA TOP Bloggers
Рейтинг блогов Рейтинг блога lilumi.org.ua Рейтинг блогов



Тобі передають привіт 29 медвежаток. Це підняло тобі настрій на 0,491 а в Австралії живе колібрі у якої дзьобик довжиною на 28.81см.