sitemap archive

коротка рецензія на фільм про Хічкока

в категорії базис

На днях я побував на допрем’єрному показі фільму «Хічкок», на запрошення від Романа Голубовського. У фільмі, як вже зрозуміло з назви, мовиться про життя відомого режисера, майстра саспенсу - Альфреда Хічкока.

Кожен з нас фанатіє від стрічок певного режисера: Спілберга, Кустуріци, Тіма Бертона, Хічкока чи когось іще. Але ніхто з нас не знає, як виглядає повсякденне життя цих людей, чим вони живуть, які в них турботи і таке інше. І хоча фільм є художнім, а не документальним, проте я думаю, що його ціллю було показати саме характер, поведінку та стиль життя маестро максимально точно та достовірно.

Hitchcock

Попереджую — не дивіться трейлер до фільму, інакше будете знати наперед майже всі ключові моменти і події.
Головна сюжетна лінія розгортається навколо зйомок фільму «Психо». Це зараз він вважається одним з навидатнішим фільмом тієї епохи, але в момент його створення ніхто не вірив, що цей фільм сподобається глядачеві. Навіть його дружина Альма Ревіль не вірила в успіх цієї стрічки і дуже скептично віднеслась до ідеї ... Ай, якщо продовжу далі розказувати, то це буде спойлер. Давайте, я краще розповім про самі кадри.
Мені дуже сподобалась атмосфера фільму - 60-ті роки, часи розкішних американських кабріолетів, пишних зачісок та хіппі (хоча останнім в фільмі не найшлось місця:)) Дуже цікаво було на це дивитись — все дуже автентично, я не помітив жодного кіноляпу щодо історичної недостовірності. Операторська робота на висоті, сидиш в кінотеатрі і насолоджуєшся кадрами. Часто режисери вставляють в фільм кадри, що не є ключовими, але є цікавими і незвичними, в цьому фільмі таких кадрів достатньо, наприклад кадр, де був велосипед з кошиком наповнений величезними ножами, призначених для зйомок «Психо».
Після перегляду цього фільму довго думав над тим, наскільки була складною робота монтажерів в ті часи. Це вам не в Едіусі кадри по таймлайну рухати, тоді вони під лупою розглядали кадри, вибирали місце де різати і клеїли докупи.
А майстри гриму настільки постарались з перевтіленням актора Ентоні Хопкінса в Альфреда Хічкока, що їхню працю номінували на премію оскар в категорії «За найкращий грим».

В цілому фільм хороший та вартий перегляду, тож раджу запланувати похід в «Планета Кіно» поки він ще в прокаті.

Раджу також почитати відгук на цей фільм від Оленки Совун: «Хічкок» — на мою думку, їй вдалось найкраще розповісти про шарм цього фільму.

Post to Twitter

Дивіться «Звичайна справа», а незвичайна — зліва.

в категорії Життєве

Мені завжди важко придумувати заголовки. Але не суть. Короче, на днях трапилося переглянути фільм «Звичайна справа». То був організований спец-показ для журналістів і блогерів. Перед самим фільмом пройшла прес-конференція з головним актором Тарасом Денисенком та менеджером фільму. Про прес-конференцію, в принципі, немає що розказувати — розмова шла про перспективи розвитку українського кіноматографу, але хто може знати, що буде з українським кінематографом через 5-10 років?

А от сам фільм мені сподобався! Насамперед тим, що в ньому показується Україна такою, якою вона є, без прикрас. Головний герой живе в старій професорській трьохкімнатній квартирі, яка у стані перманентного ремонту. В нас півукраїни живе в таких умовах - де лише двері стоять нові-броньовані, а відкриєш двері і побачиш все те, що було в квартирах зразка восьмидесятих: старі меблі, старі шафи з дсп, умивальник емальований і т.д. А чого варті кадри з місця роботи головного героя Толіка — психіатричний диспансер, організований в якійсь дореволюційній будівлі, що з тих пір не бачила ні реставрації, ані бодай якогось ремонту.


Сам же Толік є лікарем-психіатром, який ходить на роботу ну точно не заради зарплати. І його дружина, яка є актрисою, працює в театрі юного глядача, також не може відкласти зі своєї зарплати на ремонт, чи бодай на пристойну машину. Тому, коли Толю звільняють з роботи, йому приходиться "крутитися", пробувати себе в інших ролях на інших роботах. Доходить навіть до безглуздого - торгувати курячим послідом.
В фільмі мені дуже сподобалась сцена з роздумами на тему дитячих казок: що ментальність людей формується на базі почутих та прочитаних в дитинстві казок, а в різних країнах, акценти були різними: в Англії персонажі казок були дуже роботящими та завзятими і саме це помагало стати їм успішними, у французьких казках герої відзначались розумом та хитрістю, а в українських — герой лежав на печі і чекав дива.

Операторська робота в цьому фільмі теж на висоті - кадри з вороном та крупні плани обличь влучно вжиті, багато статичних кадрів, через які складається враження, що це не фільм, а вистава в театрі. Також кльова сцена очікування співбесіди, та самої співбесіди на роботу копірайтера. Знято на аналогову плівку, що дає "тепле, лампове відчуття", а згадайте любий сучасний російський серіал знятий на "цифру" - там від однієї картинки блювати хочеться.
От про звуковий ряд не можу нічого сказати - я його щось зовсім не помітив, окрім сцени подій в дискотеці. Можливо на повторному перегляді зверну увагу, бо розказав про цей фільм своїй дівчині і вона також захотіла на нього сходити в кінотеатр.
Так що, рекомендую цей фільм до перегляду. Окрім цього, варто ж підтримати українського виробника, бо хочеться, щоб українських фільмів було більше.

If you can see this, then you might need a Flash Player upgrade or you need to install Flash Player if it's missing. Get Flash Player from Adobe.

p.s. А з заголовком я таки переборщив, але то таке.
       А ще дякую за запрошення Романові Голубовському

Post to Twitter

LilumiМене звати LiluMi, а це мій блоґ. Тут про веб-розробку та лайфхаки. Рекомендую підписатись на RSS Інформацію про мене читайте на сторінці me LiluMi
UA TOP Bloggers

Тобі передають привіт 66 медвежаток. Це підняло тобі настрій на 0,730 а в Австралії живе колібрі у якої дзьобик довжиною на 42.63см.