Я — Українець.
Я народився і живу на своїй, Богом даній землі. Це — моя країна, Батьківщина, яку не обирають.

Я — Українець.
Я люблю свою країну. Всю — від Донбасу до Галичини, від Полісся й до Чорного моря.

Я — Українець.
Я — патріот. Я завжди боронитиму свою країну до останньої краплі крові, до останнього подиху.

Я — Українець.
Я — представник сильної, волелюбної нації, єдиній для мене в усьому світі. Ми толерантні, ми поважаємо інші народи, але Україна — понад усе.

Я — Українець.
У мене перехоплює подих, коли підіймається синьо-жовтий прапор, і лунає державний гімн. я знаю, це — те, що може і має обєднувати всю мою країну.

Я — Українець.
У що б я не був вдягнений, в моїх грудях б'ється серце у вишиванці. Моя кров — кров козацького роду. Мій дух — дух вікової боротьби за Україну.

Я — Українець. Мені може не подобатися наша держава, наша влада, але ж це не є моя країна. Влада змінюється, країна — назавжди.

Я не присягаюся у любови і вірности до своєї Батьківщини. Мені це не потрібно, адже я — Українець!

Ця історія сталась зі мною по дорозі додому

Їду я собі в поїзді, а зі мною в купе їдуть мама (до речі однофамільниця) і її мале дитя, рочків десь 2 не більше.
Їхати довго, малюк втомився і заснув вдень, мама теж прилягла відпочити. От вони поспали, малий проснувся і розбудив маму словами:
— мамо, а куди ми їдемо?
— до тата.
наступними словами малого були:
— Ні хуя собі! — і таким здивованим поглядом, як у мене з бодуна, коли просипаєшься невідомо де.
мама: Тссс! що за слова? (грізно)
а малий лише повторив ще раз:
— Ні хуя собі!

Я бачив я його мамі було стидно за дитя і вона не знала куди себе подіти від сорому. А мені було похуй, бо вже нічого не виправиш.

— та ну тебе. я тобі не вірю.
— та чуєш, я тобі правду кажу. Ось послухай мовчки до кінця.

В мене ж тоже в «общазі» миші в кімнаті завелись колись.
спочатку думали: «А шо... миші не люди? хай живуть, приписки „нє требуют“ то нехай».
Але
коли їхні шорохи будили серед ночі, коли вже всі спали і лише твій
сусід по кімнаті «кохається» зі своєю дівчиною, то получалось, що через
мишей, ми ставали свідками інтимної частки життя друзів. Тому одного
прекрасного дня ми купили мишоловку — таку собі, звичайну, як прищепка
— насиляєш на гачок кусень ковбаски і другим кінцем фіксуєш перемичку,
що мала би розділяти мишей навпіл.
От і я однієї ночі звів її по всім законам жанру.
опівніч,
в темній кімнаті де живуть четверо парубків, ще було три дівчини і всі
мовчки дивились якийсь там фільм, про щось. і десь на десятій хвилині
фільму чую: "ХЛОБИСЬ"! Попалась!
Встав,
включив світло — так і є — мишка. Але така маленька, така «мацьопка».
чи то я їх раніше не бачив, але вона точно була якась недоросля.А
дівчата, класичним криком-писком, просили забрати цей «кОшмар» з їх
очей.
Хм... подумаєш — мишей не бачили, ну і що — що вона ще не
здохла, я ж її їсти не зібрався:) короче виніс в туалет і злив за нею
воду.
Вернувся назад, взвів знов той смертельний механізм і ліг
дивитись фільм. «ХЛОБИСЬ!» ...а пройшло лише п'ять хвилин! ну, короче,
встав, виніс в туалет, злив воду, поставив назад, через пару хвилин
знову — «ХЛОБИСЬ!» Ну капєць — я був в шоці — в мишоловку піймалось
одразу ж ДВІ миші, одна отак, а друга отак — навпроти неї лежала — тіпа
мимо бігла і її так зацепило випадково. Постояв-поржав, викинув, добре,
що вода в бачку встигла набратись. взів мишоловку знову. і ШО? через
пару хвилин знову мишка попалась, дівчата вже так спокійно на них
реагували.
В кінці-кінців я за ту ніч спустив в вічне плавання 12!
мишей, причому ще два рази в мишоловку попадались по дві мишки зразу. з
того часу в нас мишей не було. незнаю, може зараз вже є — давно там не
був.

— ніфіга собі! а в мене мишоловка як з фільму «Піла три» чи чотири... неважливо:)
— тобто???
—
а я сьогодні зранку побачив що в мишолоку миша піймалась, але від неї
лишився лише хвіст. прийшлося пожертвувати чимось, так як в Пилі.:)

все ще не віриш мені? я їх навіть сфоткав, коли втретє попались дві підряд — вдома покажу.

Kiwi!

http://www.liveinternet.ru/users/lilumi/

Останній коментар, до вираженої симпатії мене так розчулив, що я просто не міг  не подякувати вам всім за такі теплі слова!
з того моменту як я висловлював свої симпатії   моїм друзям на Ліру, пройшов лише місяць, а за той час стільки позитивних змін відбулося, стільки нових людей з'явилось на горизонті. І що саме приємніше, так це що 80% аудиторії це україномовні читачі!!! це мене тішить і гріє душу.
За той час Шматок_Скла стала критиком і відкритикувала мій щоденник — в неї це дуже гарно получається! А Маріелка, тобто Jasa написала пару шедевральних постів, які всі потихеньку забирають собі в цитатники. а Квітуля, тобто Квітка, поміняла свій дизайн і взяла з мене обіцянку розказати про свою інтернет-історію кохання, а я все ніяк не зберусь думками, аби це зробити.
серед нових відкритів хочу виділити щоденник Texxi_Exo, в цієї дівчинки дуже цікаві думки, багато хто цурається читати стільки тексту, але я запевняю вас, що це варте уваги! Радий знайомству з LibKos — цей юнак подає великі надії і чимось схожий на мене самого. відкрив для себе Альонку Duvna_tvarunaBurenka — це ж треба мати таку фантазію, аби витворяти такі обезбашенні речі. Ви бачили які в неї двері на вході до спальні? подивіться обов'язково! а ще я знаю, що в неї є розовий унітаз із  хутром і стразами!!! Ви собі можете таке уявити! а ще я люблю погружатись в читання постів Free_project — це щоденник, дорослої людини яка вже багато чого бачила в своєму житті, тому є чому повчитись і в його оточенні багато досвічених людей, тому читаючи коментарі отримуєш величезний багаж знань на майбутнє! Радий нашому знайомству Саша!
Kreatuvna мені дуже сподобався твій аватарик з кицькою "ГАВ". з кульбабкою kulbaba я ще не познайомився, але вже наслуханий про її позитивний настрій завжди і у всьому — такі люди мені імпонують. Для мене відкриттям було те, що Анютка _Just_Girl_ завела собі щоденник, аби лишень почитати ті записи, які приховані від неавторизованих. От хитрюжка! Але я все таки встиг деякі записи приховати. дуже радий був познайомитись з Voloschka — юна леді, що побувала в Німечині, англійську знає краще мого intermediate, але на жаль зараз вона пішла у відпустку від написання постів, її можна зрозуміти.
yashar  удивил меня тем, что читая его дневник, создается впечатление, что ты сидишь за чашкой мате у древнего учителя — он рассказывает тебе историю, притчу со своего опыта, а потом подведя черту сделает вывод которые можна брать в вооружение по жизни, а потом разворачивается длинная лента комментариев, в которой он уже разложит по полочкам непонятливим и ответит на все сопутствующие вопросы.
ZuZO чи то фрік, чи то придурюєтсья я не знаю, але дивитись його фотороботи в хронологічному порядку дуже приємне заняття. Подивіться обов'язково як він святкував Новий рік.
Оксана_007 дуже симпатична дівчинка і в свої 16 років такі пости???? це вражає! а _Ukrainka_ вже написала свою книжку на премію "Коронація Слова", багато з нас вже встигли її почитати і зробити схвальні відгуки про неї. Бажаю успіху і море позитивного настрою!
підводячи під усім цим лінію так хочеться подякувати вам усім —

дякую за симпатії!

саме цей коментар став причиною цього посту:

спасибі тобі чувак! та ти забув підписатись. признавайся!